Grohe 27 934 Manual De Instrucciones página 70

• Парогенератор повинен встановлювати кваліфікований електрик.
Парогенератор кріпиться міцно. Його встановлюють за межами
парової кабіни та якнайближче до пристрою керування (на тому
самому поверсі до 5 м, на поверх вище або нижче до 3 м).
• Парогенератор слід встановлювати в сухому провітрюваному
приміщенні зі стоком, на поверх вище або нижче чи на тому самому
поверсі, що й парова кабіна. (У жодному разі не безпосередньо над
стоком і не в агресивному середовищі.)
Монтаж труб
Прокладати труби має право лише кваліфікований слюсар-сантехнік.
Підключення води – див. складаний аркуш І, рис. [3].
1.Редуктор тиску (A) або (A1) вибирають відповідно до національних
і регіональних норм – див. складаний аркуш I, рис. [3].
2.До редуктора тиску (A)/(A1) приєднують водопровід, температура
води в якому не повинна перевищувати 40 °C, а внутрішній діаметр
труби якого не менший 12 мм. Тепла вода прискорює процес
нагрівання.
3.Редуктор (A)/(A1) і парогенератор з'єднуються шлангом (В), який
входить у комплект.
Не використовуйте старі набори шлангів!
УВАГА! Перед підключенням парогенератора до водопроводу
ретельно промийте труби (відповідно до норм EN 806)! Таким чином
можна уникнути потрапляння металевої стружки та інших сторонніх
предметів у систему парогенератора.
Монтаж парових труб – див. складаний аркуш I, рис. [4].
• Мідна труба з внутрішнім діаметром щонайменше 12 мм (не входить
у комплект) приєднується до патрубка виходу для пари (С). Парова
труба до парогенератора встановлюють строго горизонтально.
УВАГА! Не допускайте западин і згинів трубопроводу між
парогенератором і паровою кабіною, де може конденсуватися пар
і збиратися вода – див. складаний аркуш I, рис. [4].
Парова труба повинна мати якнайменше згинів. Її можна лише злегка
згинати з радіусом не більше 50 мм. Згини труб під гострими кутами
недопустимі.
УВАГА! Потік у парових трубах не можна перепиняти (за допомогою
крана або вентиля). Внутрішній діаметр парових труб в жодному місці
не можна зменшувати.
Для захисту від займання паропроводи по всій довжині слід ізолювати.
Підлога, злив та стеля
У паровій кабіні слід передбачити відтік води. Він прокладається
з урахуванням загальної системи стоку води у приміщенні користувача.
Підлога повинна мати нахил у бік стоку. Для покриття підлоги можна
використовувати штучні матеріали, кам'яні плити тощо. Властивості
поверхонь і з'єднань мають відповідати таким самим вимогам, як для
звичайної душової кабіни. Якщо у паровому душі необхідно
встановити стельовий душ, необхідно забезпечити достатню
вентиляцію приміщення над стельовим душем. Щоб уникнути
пошкоджень матеріалів конструкції, необхідно передбачити
вологонепроникне покриття поверхонь.
УВАГА! Підлога та стіни зі штучних матеріалів під паровим соплом
можуть змінювати колір під впливом пари та гарячої води.
Стік
Стік парогенератора – див. складаний аркуш I, рис. [4].
1.Стічна труба (мідна труба з внутрішнім діаметром щонайменше 12 мм;
не входить у комплект) приєднується до патрубка (G½") на
парогенераторі.
2.Стічну трубу приєднують до водостоку за межами парової кабіни.
Стічні води мають температуру приблизно 95 °C.
УВАГА! Блокування стічної труби (наприклад, краном тощо)
недопустиме.
Незалежно від розташування стічного отвору парогенератора,
стічна труба повинна мати нахил до стоку. Для цього парогенератор
прикріплюється на настінний тримач, що входить у комплект.
Передайте цю інструкцію користувачу обладнання!
67
Виробник залишає за собою право вносити зміни в технічні характеристики.
Монтаж парового сопла – див. складаний аркуш ІІ, рис. [6]–[11].
УВАГА!
Дотримуйтеся інструкцій у технічній документації до монтажних
комплектів для парового сопла та температурного датчика.
Парове сопло встановлюється в паровій кабіні на висоті 50–400 мм та
виставляється в напрямку під сидіння в приміщенні. Не направляйте
паровий потік на стіну, сидіння та інші перешкоди. Дотримуйтеся
відстані щонайменше 700 мм від парового сопла.
Монтаж температурного датчика – див. складаний аркуш ІІ,
рис. [12]–[15].
УВАГА!
Дотримуйтеся інструкцій у технічній документації до монтажних
комплектів для парового сопла та температурного датчика.
Електропроводка
Прокладати електропроводку має право лише
спеціаліст-електрик! При цьому слід дотримуватися
вимог міжнародного стандарту з електротехніки
IEC 60364-7-701 (відповідно до норм Союзу
німецьких електротехніків VDE 0100, частина 701),
а також усіх національних і місцевих розпоряджень!
Прилад до мережі приєднується через пристрій захисного вимкнення
(максимальний струм відключення 30 мА). Живлення парогенератора
здійснюється через штепсельну розетку, яку напряму з'єднано з блоком
запобіжників електромережі – див. складаний аркуш I, рис. [5]. Після
монтажу розетка має бути вільно доступна. На цьому проводі не можна
встановлювати вимикач. Див. також розділ "Автоматичне відведення
води".
Обов'язково перевірте, чи заземлено електричну розетку для
підключення!
Увімкніть головний вимикач і перевірте, чи виходить пара.
Головний вимикач
Під парогенератором розташовано вимикач, який використовується
лише для того, щоб вимкнути прилад на тривалий час. Якщо пристрій
відключити від енергоживлення, автоматичне відведення води не
відбувається!
Вентиляція
Парова кабіна, яка використовується до двох годин поспіль, не
потребує особливої вентиляції.
Парові кімнати, які експлуатуються понад дві години поспіль, з гігієнічних
і функціональних причин мають вентилюватися (10–20m³/год. на одну
особу).
Вільний простір над паровою кабіною не можна затуляти. Для
вентиляції порожнього простору над паровою кабіною просвердліть
або виріжте отвір у стіні, де розташовано двері. Мінімальний розмір
вентиляційного отвору – 1000 мм².
Повітря заходитиме через отвір біля підлоги у стіні, де розташовано
двері, або через щілину під дверима.
А отвір для виходу повітря слід розташувати вгорі на стіні або на стелі
якнайдалі від отвору для входу повітря. Але не розташовуйте його над
дверима або безпосередньо над сидіннями. Він з'єднується
з вентиляційною шахтою з виходом у відкрите повітря. Можна
використовувати вже наявну вентиляційну шахту. Шахта має бути
повністю паро- та водонепроникна, а також витримувати високу
вологість. Недопустимі згини, у яких може збиратися конденсат, оскільки
це погіршує вентиляцію. Якщо збирання води не можна уникнути,
установіть водовідведення для конденсату. Величина вентиляційного
отвору має пропускати повітря 10–20 м³/год. на одну особу.
Механічне вентилювання. Якщо тяга недостатня (наприклад, якщо
тиск у приміщенні з паровою кабіною дуже низький), установіть
вентилятор. Установлений вентилятора має висмоктуватися
повітря 10–20 м³/год. на одну особу.